Posted inНовини України

День Гідності та Свободи 2026: як Україна пройшла шлях від Майдану до 1732-го дня Великої війни

День Гідності та Свободи 2026: як Україна пройшла шлях від Майдану до 1732-го дня Великої війни
День Гідності та Свободи 2026: як Україна пройшла шлях від Майдану до 1732-го дня Великої війни / Фото з відкритих джерел

У суботу, 21 листопада, Україна відзначає День Гідності та Свободи. Дату обрали не випадково: саме цього дня 2013 року на київський Майдан вийшли перші люди, і з того вечора почалася історія, яка триває досі. Революція Гідності, Небесна сотня, серед якої шестеро прикарпатців, анексія Криму, вісім років війни на Донбасі і повномасштабне вторгнення, яке сьогодні йде вже 1732-й день. Пропонуємо повну хронології тринадцяти років боротьби, без якої неможливо зрозуміти ні минуле, ні сьогодення України.

Чому свято припало саме на 21 листопада

День Гідності та Свободи запровадили указом президента від 13 листопада 2014 року, і дату вибрали через два збіги. 21 листопада 2004 року ЦВК оголосила сфальсифіковані результати виборів на користь Януковича, і вже наступного дня Майдан заповнили сотні тисяч людей у помаранчевому. Повторне голосування 26 грудня принесло перемогу Ющенку.

А через дев’ять років, 21 листопада 2013-го, уряд Азарова оголосив про призупинення підготовки до Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Того ж вечора журналіст Мустафа Найєм написав у фейсбуці: «Давайте зустрінемося о 22:30 біля пам’ятника Незалежності. Вдягніться тепло, візьміть парасольки, чай, каву, гарний настрій і друзів». Люди прийшли. Це і був перший день Євромайдану.

Від кількох сотень до мільйона

Першої ночі на Майдані ночували кілька сотень людей, переважно студентів. 24 листопада в Києві стояли вже понад сто тисяч. 28 листопада Янукович поїхав на саміт у Вільнюс і не підписав угоду, а в ніч на 30 листопада «Беркут» жорстоко побив тих, хто лишився на Майдані: били переважно студентів, ногами і кийками. Побиті сховалися в Михайлівському Золотоверхому монастирі, і його дзвони вдарили в набат вперше за століття.

Після тієї ночі протест уже неможливо було зупинити. 1 грудня на вулиці Києва вийшли сотні тисяч людей, і вимоги змінилися: тепер люди хотіли відставки уряду і Януковича. На Майдані виросло наметове містечко, діяли сотні самооборони, польові кухні, медпункти. З усієї України, зокрема автобусами з Прикарпаття, в столицю їхали тисячі людей.

Січень 2014-го: диктаторські закони і перша жертва з Коломиї

16 січня 2014 року Верховна Рада, порушивши всі процедури, ухвалила пакет законів, які фактично оголошували протести поза законом. Через три дні на вулиці Грушевського почалися бої: горіли шини, силовики заливали людей водою з водометів на морозі, працювали світлошумові гранати і гумові кулі.

22 січня, у День Соборності, на Майдані з’явилися перші загиблі від вогнепальної зброї: двадцятирічний Сергій Нігоян і білорус Михайло Жизневський. А 28 січня в лікарні помер коломиянин Богдан Калиняк. 19 січня він потрапив під струмінь водомета на Грушевського і під газові атаки, після чого захворів на пневмонію. Богдан Калиняк став одним із перших героїв Небесної сотні і першою жертвою Майдану з Коломиї.

18-20 лютого: Інститутська

18 лютого 2014 року десятки тисяч людей пішли мирною ходою до парламенту з вимогою повернути Конституцію 2004 року. Ходу розігнали силою, у центрі Києва почалися бої, а вночі спалахнув Будинок профспілок, де були штаб і госпіталь Майдану.

20 лютого снайпери почали вбивати беззбройних людей на вулиці Інститутській. Протестувальники з саморобними щитами йшли вгору під кулі, виносили поранених і поверталися. За три дні, з 18 по 20 лютого, загинули понад 70 людей. Усього Небесна сотня налічує 107 героїв. 21 лютого Янукович підписав угоду з опозицією, а вночі втік із Києва, залишивши після себе Межигір’я із зоопарком і золотим батоном. 22 лютого парламент усунув його від влади.

Прикарпаття в Небесній сотні

Крім коломиянина Богдана Калиняка, у Небесній сотні є ще п’ятеро наших земляків:

  • Сергій Дідич зі Стрільчого на Городенківщині, сотник Самооборони Майдану. Загинув 18 лютого у Кріпосному провулку, коли проривався з оточення силовиків;
  • Ігор Дмитрів із Калуша, якому було 30 років. Загинув 20 лютого від кулі снайпера на Інститутській;
  • Михайло Костишин з Нижнього Струтиня на Рожнятівщині. Помер 26 лютого від травм, отриманих у сутичках на Грушевського;
  • Василь Шеремет із Ланчина на Надвірнянщині, якому було 64 роки. Помер 5 березня від травм, отриманих на Майдані 18 лютого;
  • Роман Гурик з Івано-Франківська, якому було всього 19 років. Загинув 20 лютого на Інститутській.

Шість імен, шість сіл і міст Прикарпаття. Пам’ять про них щороку вшановують у Коломиї та по всій області, і це одна з причин, чому 21 листопада для нашого краю це не абстрактне державне свято.

Крим і Донбас: війна почалася ще на Майдані

Росія почала війну проти України не у 2022 році і навіть не у квітні 2014-го. Операцію із захоплення Криму вона розпочала 20 лютого 2014 року, у найкривавіший день розстрілів у Києві: ця дата викарбувана на російській медалі «За повернення Криму». 27 лютого озброєні росіяни без знаків розрізнення захопили кримський парламент, 16 березня під автоматами провели псевдореферендум, а 18 березня Путін оголосив про анексію півострова.

У квітні війна прийшла на Донбас. 12 квітня група російського диверсанта Гіркіна захопила Слов’янськ, і Україна оголосила антитерористичну операцію. Далі були події, які українці пам’ятають поіменно:

  • 17 липня 2014 року російською ракетою збили малайзійський літак MH17, загинули 298 людей;
  • серпень 2014 року під Іловайськом російська регулярна армія розстріляла українські колони в обіцяному «зеленому коридорі»;
  • 242 дні тривала оборона Донецького аеропорту, захисників якого назвали кіборгами;
  • лютий 2015 року котел під Дебальцеве і другі Мінські угоди, які так і не зупинили війну.

З 2014 по 2022 рік на Донбасі загинули близько 14 тисяч людей. За ці вісім років Україна збудувала армію, яка згодом зупинить другу за чисельністю армію світу.

24 лютого 2022 року: «Ми тут. Ми в Києві»

На світанку 24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну з усіх боків. У Кремлі відводили собі кілька днів на захоплення Києва. У перший же день прикордонники острова Зміїний відповіли російському крейсеру фразою, яка стала одним із символів цієї війни. А наприкінці березня росіяни втекли з-під Києва, і світ побачив Бучу: лише в цьому місті знайшли тіла понад 450 розстріляних мешканців.

Ключові віхи перших років Великої війни:

  • Маріуполь витримав два з половиною місяці блокади. Російський авіаудар по драматичному театру, біля якого великими літерами було написано «ДІТИ», забрав, за різними оцінками, до 600 життів. Оборона «Азовсталі» завершилася в травні 2022 року;
  • вересень 2022 року ЗСУ блискавично звільнили майже всю Харківщину, а Путін у відповідь оголосив мобілізацію і «анексію» чотирьох областей, які Росія не контролювала;
  • 11 листопада 2022 року Україна звільнила Херсон;
  • 2023 рік: десятимісячна битва за Бахмут, підрив Каховської ГЕС у червні, марш Пригожина на Москву і важкий літній контрнаступ;
  • 2024 рік: відхід з Авдіївки в лютому, перші F-16 в українському небі влітку і вхід ЗСУ в Курську область 6 серпня. Уперше за 80 років чужа армія захопила частину Росії.

2025-2026: «Павутина», переговори і перелом на фронті

На початку 2025 року до влади в США повернувся Дональд Трамп, і війна увійшла у фазу, де фронт і дипломатія йдуть поруч. Переговори у Стамбулі принесли обміни полоненими, але не мир, саміт Трампа і Путіна на Алясці у серпні завершився без результату. Навесні ЗСУ вийшли з Курщини.

Натомість 1 червня 2025 року СБУ провела операцію «Павутина»: 117 дронів, прихованих у вантажівках, одночасно вдарили по чотирьох аеродромах російської стратегічної авіації, включно з Сибіром. Десятки бомбардувальників, з яких Росія обстрілювала українські міста, були знищені чи пошкоджені.

У травні 2026 року Росія докінця окупувала Покровськ і Мирноград після найтривалішої битви останніх років. Але з осені 2026-го ситуація на фронті змінилася: у вересні та жовтні українська армія повернула більше територій, ніж захопив ворог, а жовтень став для росіян найкривавішим місяцем війни: за даними Генштабу ЗСУ, до 54 400 убитими та важкопораненими лише за місяць.

Переговори тим часом буксують. 10-11 листопада делегації зустрічалися в Абу-Дабі за посередництва США, але домовленості нема: росіяни привезли карти, які не відповідають реальному фронту, і вимагають від України трьох речей: здати всю Донецьку і Луганську області, назавжди відмовитися від НАТО та скоротити армію. Київ відповідає відмовою. А 20 листопада, напередодні Дня Гідності та Свободи, Росія атакувала Київ дронами, пошкодивши посольства і Володимирський собор. Сьогодні, 21 листопада 2026 року, йде 1732-й день повномасштабного вторгнення і тринадцятий рік війни.

Чому все це одна історія

Майдан, Крим, Донбас і сьогоднішня війна є розділами однієї книги. У 2013 році люди вийшли на Майдан за право самим обирати майбутнє своєї країни, і саме це право Росія намагається відібрати вже тринадцять років: спочатку кийками «Беркута», потім «зеленими чоловічками», тепер ракетами й дронами.

Коломиянин Богдан Калиняк, який у січні 2014-го стояв на Грушевського під водометами, і солдат, який сьогодні тримає окоп на Донеччині, боролися за одне й те саме. Тому 21 листопада це не просто дата в календарі. Це день, який щороку нагадує: за свободу в Україні завжди доводилося платити, але її ніколи не вдавалося відібрати.