24 вересня церква вшановує рівноапостольну Феклу Іконійську, першу жінку-мученицю християнства. Це одна з найдивовижніших історій ранньої церкви: багата наречена, якій пощастило розірвати найкращий шлюб свого міста, розлютити цілу імперію і при цьому померти у своєму ліжку у глибокій старості. Розповідаємо, хто вона така і які традиції досі зберігають на Феклу.
Хто така Фекла
Фекла народилася в Іконії, місті в Малій Азії, в заможній родині. У 18 років її заручили знатному юнакові Тамирису — за мірками тієї епохи весілля століття. І тут у місті з’явився апостол Павло, який проповідував про Христа. Фекла слухала його з вікна власного будинку і все глибше впадала у відчай: сім’я готувала багате весілля, а вона вже все вирішила для себе.
За житієм, заручений наречений, дізнавшись про причину зміни, спершу намагався повернути її дорогими подарунками, потім пішов до влади. Феклу посадили у в’язницю, судили двічі, а коли вона не відречеться — засудили на смерть. Так почалося те, заради чого її пам’ятають досі.
Чотири стихії проти однієї жінки
Далі в житії починається те, що сучасний читач сприйме як голлівудський сценарій. Вогонь: Феклу кинули на багаття перед цілим містом, і полум’я не торкнулося її, обпаливши лише оточуючих. Вода: її скинули в яму зі швидкими звірами, і вона сама охрестилася в тій ямі, поки звірі пливли коло неї, наче шторм її не помічав. Звірі: в амфітеатрі Антіохії на неї випустили диких тварин, і жодна не вчинила їй шкоди. Люди: натовп, що прийшов дивитися на страту, гримів і вимагав волю, і суддя змушений був її відпустити.
Звідси й її титул першомучениці: за життя її страчували кілька разів, і жодного разу це не вдалося.
Чому її називають рівноапостольною
Титул «рівноапостольна» церква дає небагатьом, і Фекла — жінка з цього списку. Причина проста: вона не просто пережила переслідування, вона проповідувала. Після звільнення вона пройшла містами Малої Азії, навертаючи людей, і згодом оселилася біля Селевкії, де прожила ще багато років, допомагаючи хворим і тим, кого відкидали. Померла вона мирно, у віці близько 90 років, і за церковними переказами по її смерті зійшов вогонь, який відігнав тих, хто намагався зневажити її тіло.
Цікавий факт: розповідь про Феклу стала настільки популярною, що церковний письменник Тертуліан у ІІІ столітті скаржився, нібито цей твір читають у церквах наче Писання. Окрема книга «Діяння Павла і Фекли» існувала задовго до того, як більшість книг Нового Завіту отримали остаточну форму.
Народні традиції на Феклу
У народному календарі Фекла — покровителька жіночих ремесел, особливо прядіння та вишивання. Досі на Гуцульщині й Покутті перше віяло пряжі в сезоні жінки намагалися запрясти саме на Феклу, вважаючи, що тоді вся робота піде легко. Звідси й друга народна назва дня — Запрядальниця.
На Феклу господині пекли перший хліб з борошна нового врожаю і варили борщ з молодих буряків. До столу збирали всю родину: свято позначало кінець польової пори і початок домашньої. У тому й сенс цієї дати для селянина: поки їли хліб з нового борошна під дахом власної хати, поле могло чекати.
Кілька прикмет на Феклу, які дійшли до наших днів: якщо 24 вересня тепло і безвітря — осінь буде затяжною; чим рясніше роса вранці, тим довше протримається «бабине літо»; і якщо на Феклу жінка посвариться з кимось у хаті, вважалося, що така сварка ляже на весь зимовий період.
Де шанують Феклу сьогодні
Фекла — покровителька католицької Таррагони в Іспанії, її образ стоїть там у головному соборі. В Україні її пам’ять відзначають 24 вересня, у цей день на її честь названі церкви, а образи святої є в багатьох храмах. Її життєпис, написаний майже дві тисячі років тому, читається сьогодні як історія про те, що вибір власної дороги був незручним у будь-яку епоху, але буває й так, що саме він переживає всіх тих, хто його засуджував.
